| Не знаю з чого почати… Пишу, тому що не можу Мовчати і далі по чатам А тому перо — це заточений ножик Який мокає чорнило З яким я тягнусь і читаю під стукіт Овалу, і поки по сайтам чорнили Мене я дістав до самої суті! Де не надумані панчі Де не підвязані рими! Де я не раб і не пан чи Хтось іще там на суспільній драбині А просто людина зі слухом Який чує слово, а не лише ноти… Вибач, що вийшло так сухо Але піді мною ніколи не мокло! Я знову про себе, — факоф! А чому я мушу читати про когось? — Де Лоїк? — Кричав ваш Фагот… Він там, де не буде «Танка на майдані Конго»! Він там, де не буде відносних Ваши ужимок і ваших гримасок Пройшли ті часи дев’яностих Коли я був в захваті від — німої гри «Масок»! Пройшли ті часи, коли вчив вас і радив Коли сліпо бився на баттлах… Не знаю хто я, напевно ваш прадід Якщо Гіга ваш батя Лишаю позаду Всі свої випади і йду до Цербера… Вчився писати Шукаючи крайнього, але весь час він кричав мені з дзеркала… Альбом за альбомом Все глибше пірнаю В свою підсвідомість В свою ненормальність Де я зневажаю суспільну реальність Яку я вважаю зенітом ілюзій! Я в римах свій край ніс, де крайність — Єдиний мій спосіб потрапити в лузу! І сховатись від кию назавжди В руках тих, хто грає тобою і мною… А всі свої «перли», що нажив Тобі віддаю і вертаюсь до себе на дно я Шукати нові Але вони такі непомітні… І чую, наступного разу мені Не вистачить слів, точніше — повітря… А тому пишу, як в останнє Моє послання — повстання! Тим хто стойть не по стайням I тим хто не вмер живучи по квартирам, по спальням… І це моє інтро Розганяє альбом мій неначе вітром! Я зламав свою душу для вас, — Ось чому вам розкажуть, що Лоїк — відкритий… Де танцюють в намисті, за кісточку в мисці З пустими словами по чартам — Я знову кружляю на місці I не знаю з чого почати… Щоб не вилитіть по ночі Пустим звуком з вікон… А тому все повільніше і все змістовніше З віком… Понравился текст песни? Оставьте комментарий ниже | Не знаю с чего начать Пишу, потому что не могу Молчать и дальше по чатам А потому перо — это заточенный ножик Который макает чернила С которым я тянусь и читаю под стук Овала, и пока по сайтам чернили Меня я достал до самой сути! Где не надуманные панчи Где не подвязаны рифмы! Где я не раб и не господин ли Кто-то еще там, на общественной лестнице А просто человек со слухом Который слышит слово, а не только ноты Извини, что получилось так сухо Но подо мной никогда не мокло! Я снова о себе, — факоф! А почему я должен читать о ком-то? — Где Лоик? — Кричал ваш Фагот Он там, где не будет «Танка на майдане Конго»! Он там, где не будет относительных Ваших ужимок и гримас Прошли те времена девяностых Когда я был в восторге от немой игры «Масок»! Прошли те времена, когда учил вас и советовал Когда слепо сражался на баттлах Не знаю кто я, наверное, ваш прадед Если Гига ваш батя Оставляю позади Все свои выпады и иду до Цербера Учился писать Ища крайнего, но все время он кричал мне из зеркала Альбом за альбомом Все глубже ныряю В свое подсознание В свою ненормальность Где я презираю общественную реальность Которую я считаю зенитом иллюзий! Я в рифмах свой край нес, где крайность Единственный мой способ попасть в лузу! И спрятаться от них навсегда В руках тех, кто играет тобой и мной А все свои «жемчужины», что нажил Тебе отдаю и возвращаюсь к себе на дно я Искать новые Но они такие незаметные И слышу, в следующий раз мне Не хватит слов, точнее — воздуха А потому пишу, как в последний раз Мое послание — восстание! Тем, кто стоит не по конюшням И тем, кто не умер, живя по квартирам, по спальням И это мое интро Разгоняет альбом мой как ветром! Я сломал свою душу для вас, — Вот почему вам расскажут, что Лоик — открытый Где танцуют в бусах, за косточку в миске С пустыми словами по чартам Я снова кружу на месте И не знаю с чего начать… Чтобы не вылететь по ночи Пустым звуком из окон А потому все медленнее и все содержательнее С возрастом Понравился перевод песни? Оставьте комментарий ниже |
